Хорс 

Хорс — сонячне божество давньоруського язичницького пантеону. Його кумир (ідол) стояв у Києві біля палацу князя Володимира — у «Повісти временних літ» під 980 у списку богів, яким Володимир велів встановити ідоли, Хорс другим відразу ж за Перуном і перед Дажбогом. Обидва ці божества — і Хорс, і Дажбог, носячи солярний характер. При цьому Хорс з Дажбогом у списку пантеону Володимира навіть не розділені союзом «і», що дає деяким дослідникам підставу ототожнювати ці божества. Просто Дажбог — це слов'янське ім'я, а Хорс — іранське за походженням. 

Хорса згадують серед головних божеств: «…Трояна, Хорса, Велеса, Перуна на боги обратіша», «вірують в Перуна і в Хорса…», «Слово о тім, яко погани суще язици кланялися ідолам, мнящі боги многі, Перуна і Хорса». Хорс часто фігурує поряд з Перуном. Вони обидва вважались небесними божествами. 

Згадується Хорс як в літописах княжих часів, так і в творах доби християнства. Про нього згадується в «Слові о полку Ігореві»: князь Всеслав Полоцький «людям суд чинив, князям гряди рядив, а сам вночі вовком бігав: із Києва в Тмутаракань до півнів добігав, великому Хорсові вовком дорогу перебігав» (див. Вовкулак); в апокрифі «Хожденіє Богородиці по муках», «Слові Христолюбця», у «Бесіді трьох святителів», «Легенді про доньку Шана» подніпровських болгар. 

Одночасно згадки про Хорса дослідники зустрічають поряд із Дажбогом — автентичним слов'янським божеством, що мало б пояснити значення їхніх функцій. У цій же парі богів Хорсу відведено роль «місяця» (персонаж наділений здатністю до перевтілень і метаморфоз, що перегукується з поширеними легендами про магічну силу «перевертнів», вовкулаків), а Дажбогові — «сонця». 

Хорс був деяким доповненням образу Дажбога-Сонця, а ще вважається, що Хорс і Дажбог — одна і та ж персона. Різниця лише в тому, що Дажбог має слов'янське, тобто місцеве походження, а Хорс — тюркське. Цю назву Володимир запозичив з політичних міркувань, щоб зав'язати тісніші взаємини з сусідами. Існує думка, що Хорсприйшов до нас зі Сходу, завдяки давньоіранським або сарматським чи тюркським впливам. Хорсові поклонялось плем'я торків, що зазнали впливу іраномовних аланів та скіфів. Давні перси словом «Xurset» називали божество сяючого сонця. А «хорасан» — це місце, де сходить Сонце (Хорс/Хоршид; «хоршид» у теперішній персидській мові і досі має значення «сонце».). Як приклад можна навести свідчення «Бесіди трьох святителів», в якому мовиться про еллінського старця Перуна та Хорса-жидовина: «Два ангела громная єсть: єлленський старець Перун і Хорс жидовин». Деякі історики пояснюють незрозуміле асоціювання Хорса із юдеями так: купці-юдеї, які прибували в Київ з Хазарського каганату були зазвичай вихідцями із країн з глибоким давньо-іранським культурним корінням, тож перекази про Хорса могли бути почутими саме від них. Зокрема Іван Огієнко з цього приводу писав: «Але не вияснено, чому Хорс зветься жидовином, — може, пов'язаний з половцями». 

Спершу Хорса вважали сонячним богом, але потім деяки вчені стали схилятись до того, що це місячний бог, оскільки він пов'язаний з ніччю; так і Всеслав, що посеред ночі рискав вовком перед Хорсом, в міфології асоціюється з місяцем.